Від Cocer Peptides 
1 місяць тому
УСІ СТАТТІ ТА ІНФОРМАЦІЯ ПРО ПРОДУКТИ, НАДАНІ НА ЦЬОМУ ВЕБ-САЙТІ, ПРИЗНАЧЕНІ ВИКЛЮЧНО ДЛЯ ПОШИРЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ ТА НАВЧАЛЬНИХ ЦІЛЕЙ.
Продукти, представлені на цьому веб-сайті, призначені виключно для досліджень in vitro. Дослідження in vitro (лат. *in glass*, що означає в скляному посуді) проводяться поза людським тілом. Ці продукти не є фармацевтичними препаратами, не були схвалені Управлінням з контролю за якістю харчових продуктів і медикаментів США (FDA) і не повинні використовуватися для профілактики, лікування або лікування будь-яких захворювань, хвороб чи недуг. Законом суворо заборонено введення цих продуктів в організм людини або тварини в будь-якому вигляді.
Огляд
Тимулін — це нейроендокринний гормон, який спочатку називали «сироватковим тимусним фактором» (FTS). Він головним чином виробляється епітеліальними клітинами тимуса та проявляє свою біологічну дію в організмі у формі зв’язку з білками-носіями та іонами цинку (Zn⊃2;⁺). Як пептидний гормон тимулін відіграє незамінну роль у процесі імунної регуляції організму. Тимус відіграє вирішальну роль у розвитку та дозріванні імунної системи, і як важлива речовина, що виділяється тимусом, стабільність функції тимуліну має вирішальне значення для підтримки нормального імунного статусу в організмі. З віком тимус поступово атрофується, відповідно знижується секреція тимуліну, що пов’язано зі зниженням функції імунної системи. У людей похилого віку імунна функція зазвичай знижується, і частково це може бути пов’язано зі зниженою секрецією тимуліну.
Рисунок 1. Схематична діаграма ролі тимуліну в регуляції нейроімунних ендокринних дій.
Роль в імунній системі
Диференціація Т-лімфоцитів: тимулін є ключовим гормоном у диференціації Т-лімфоцитів. Т-лімфоцити відіграють вирішальну роль у клітинному імунітеті в рамках імунної системи, включаючи ідентифікацію та усунення клітин, інфікованих патогенами, пухлинними клітинами та іншими. Тимулін відіграє вирішальну роль у поступовій диференціації Т-лімфоцитів із клітин-попередників у тимусі на підгрупи зрілих Т-клітин із різними функціями, наприклад Т-хелпери (Th) і цитотоксичні Т-клітини (Tc). Під час цього процесу диференціювання тимулін бере участь у регуляції експресії серії генів, сприяючи придбанню Т-лімфоцитами специфічних поверхневих маркерів і функціональних характеристик, що дозволяє їм точно розпізнавати різні антигенні стимули та відповідати на них.
Регулювання співвідношення Т-хелперів і супресорних клітин: Тимулін допомагає підтримувати нормальне співвідношення Т-хелперів і супресорних клітин. Т-хелпери допомагають В-лімфоцитам виробляти антитіла, посилюють фагоцитарну здатність макрофагів і сприяють проліферації та диференціюванню Т-клітин. Інгібіторні Т-клітини, навпаки, пригнічують надмірну активацію імунної відповіді, запобігаючи виникненню аутоімунних захворювань. Тимулін забезпечує ефективну боротьбу імунної системи з чужорідними патогенами, уникаючи при цьому надмірних імунних реакцій, які можуть пошкодити власні тканини організму, завдяки точному регулюванню співвідношення цих двох типів клітин. Аномальний рівень тимуліну може порушити цей баланс, потенційно призводячи до імунної дисфункції, наприклад, підвищеного ризику аутоімунних захворювань.
Протизапальна дія: Тимулін виявляє значні протизапальні властивості. Він може пригнічувати вивільнення медіаторів запалення, таких як цитокіни (наприклад, фактор некрозу пухлини-α (TNF-α), інтерлейкін-6 (IL-6) тощо) і хемокіни, які відіграють роль у рекрутуванні імунних клітин і посиленні сигналів запалення під час запальних відповідей. Тимулін може підвищувати регуляцію протизапальних факторів, таких як інтерлейкін-10 (IL-10), який пригнічує активацію запальних клітин і вироблення медіаторів запалення, таким чином надаючи протизапальну дію. Тимулін також може регулювати фактори транскрипції та відповідні сигнальні шляхи, щоб контролювати прогресування запальних реакцій на молекулярному рівні. У запальних станах, наприклад у щурячої моделі запалення, індукованого повним ад’ювантом Фрейнда (CFA), лікування тимуліном значно зменшувало гіпералгезію та набряк лап, а також зменшувало CFA-індуковану активацію мікроглії, фосфорилювання p38 мітоген-активованої протеїнкінази (p38 MAPK) і вироблення прозапальних цитокінів у спинному мозку, що вказує на те, що він послаблює запальні реакції шляхом пригнічення активації мікроглії спинного мозку та вироблення центральних медіаторів запалення.
Регуляція активності фагоцитів: у деяких експериментальних моделях, таких як модель мишачої гранульоми, індукованої БЦЖ, лікування тимуліном 5CH покращувало запальний процес гранульоми. Зокрема, він регулював диференціювання локальних і системних фагоцитів, сприяв диференціюванню перитонеальних стовбурових клітин В1 у фагоцити та зменшував кількість інфікованих фагоцитів у вогнищі ураження, що вказує на полегшення інфекції. Лікування тимуліном також збільшує кількість В1-похідних фагоцитів, CD4⁺ і CD8⁺ Т-лімфоцитів у місцевих лімфатичних вузлах, що свідчить про те, що тимулін не лише впливає на диференціювання фагоцитів, але також впливає на міграцію Т-клітин до місцевих лімфатичних вузлів, таким чином підвищуючи здатність місцевого імунного захисту.
Додатки
Лікування запальних захворювань: враховуючи протизапальні властивості тимуліну, він має потенційну цінність застосування при лікуванні різних запальних захворювань. У дослідженнях лікування хронічної астми генну терапію проводили шляхом інгаляції плазміди, що експресує тимулін. Після того, як хвороба повністю стабілізувалася, мишам дали одну дозу лікування шляхом трахеального введення. Через двадцять днів ключові патологічні ознаки астми в легенях, такі як хронічне запалення, легеневий фіброз і аномальна механічна регуляція, нормалізувалися. Подальші аналізи тканин і клітин підтвердили, що це терапевтичне втручання було досягнуто завдяки протизапальній і антифіброзній дії. У моделі мишачої алергічної астми, спричиненої овальбуміном, яку лікували наночастинками ДНК, що несуть плазміду тимулін, однодозова терапія змогла запобігти запаленню легенів, відкладенню колагену та гіпертрофії гладких м’язів, одночасно покращуючи легеневу механіку, таким чином відкриваючи нові шляхи лікування хронічної астми. При інших запальних захворюваннях, таких як ревматоїдний артрит і запальні захворювання кишечника, хоча зараз на стадії дослідження, на основі протизапального механізму тимуліну передбачається, що регулювання рівня тимуліну або імітація його ефектів може полегшити симптоми запалення та контролювати прогресування захворювання.
Захворювання, пов’язані з імунною системою: для захворювань, спричинених порушенням імунної регуляції, таких як аутоімунні захворювання, тимулін також може відігравати значну роль. Регулюючи диференціювання Т-лімфоцитів і співвідношення Т-хелперів і супресорних клітин, Тимулін може коригувати аномальну активацію імунної системи та зменшувати пошкодження тканин і органів, викликане аутоімунними нападами. У деяких експериментах на тваринах тимулін продемонстрував певне покращення в деяких моделях аутоімунних захворювань.
Допоміжна терапія при інфекційних захворюваннях: при інфекційних захворюваннях тимулін може підвищити здатність організму очищати патогени шляхом регулювання функції імунної системи. При вірусних інфекціях тимулін може посилити клітинну імунну відповідь організму шляхом регулювання функції Т-лімфоцитів, тим самим більш ефективно очищаючи клітини, інфіковані вірусом. Його протизапальна дія також допомагає зменшити спричинене запаленням пошкодження тканин і запобігти вторинному пошкодженню, викликаному надмірними запальними реакціями.
Висновок
Таким чином, тимулін відіграє багатогранну роль у регуляції імунної системи та має значне застосування при запальних захворюваннях, захворюваннях, пов’язаних з імунною регуляцією, та інфекційних захворюваннях.
Джерела
[1] Бонамін Л., Сато С., Сантана Ф. та ін. Диференціація та модуляція активності фагоцитів у гранульомі миші після лікування тимуліном 5cH[J]. International Journal of High Dilution Research - Issn 1982-6206, 2021,11:148.DOI:10.51910/ijhdr.v11i40.580.
[2] Da SA, de Oliveira GP, Kim N та ін. Генна терапія тимуліном на основі наночастинок терапевтично усуває ключову патологію експериментальної алергічної астми [J]. Досягнення науки, 2020, 6(24):eaay7973.DOI:10.1126/sciadv.aay7973.
[3] Nasseri B, Zaringhalam J, Daniali S та ін. Лікування тимуліном пом’якшує запальний біль шляхом модуляції спинальних клітинних і молекулярних сигнальних шляхів [J]. Міжнародна імунофармакологія, 2019, 70:225-234.DOI:10.1016/j.intimp.2019.02.042.
[4] Da SA, Martini SV, Abreu SC та ін. Генна терапія тимуліном, опосередкована наночастинками ДНК, запобігає ремоделюванню дихальних шляхів при експериментальній алергічній астмі [J]. Journal of Controlled Release, 2014,180:125-133.DOI:10.1016/j.jconrel.2014.02.010.
[5] Haddad JJE, ENES, Garabedian B S. Thymulin: An Emerging Anti-Inflammary Molecule [J]. Сучасна медична хімія - протизапальні та протиалергічні засоби, 2005, 4:333-338. https://api.semanticscholar.org/CorpusID:55757311
[6] Haddad J, Saadé N, Safieh-Garabedian B. Thymulin: An Emerging Anti-Inflammary Molecule [J]. Сучасна медична хімія - Протизапальні та протиалергічні засоби, 2005, 4:333-338.DOI:10.2174/ 15680140540 65195.
[7] Safieh B, Kendall MD, Norman JC та ін. Новий радіоімунний аналіз пептиду тимуліну та його застосування для вимірювання тимуліну в зразках крові [J]. Журнал імунологічних методів, 1990, 127 (2): 255-262. DOI: 10.1016/0022-1759 (90) 90076-8.
Продукт доступний лише для дослідницького використання:
