|
1 комплект (10 флаконів)
| кількість: | |
|---|---|
▎ Структура Тірзепатида
Джерело: PubChem |
Послідовність: Tyr-{Aib}-Glu-Gly-Thr-Phe-Thr-Ser-Asp-Tyr-Ser-Ile-{Aib}-Leu-Asp-Lys-Ile-Ala-Gln-{diacid-C20-gamm a-Glu-(AEEA)2-Lys}-Ala-Phe-Val-Gln-Trp-Leu-Ile-Ala-Gly-Gly-Pro-Ser-Ser-Gly-Ala-Pro-Pro-Pro-Ser-NH2 Молекулярна формула: C 225H 348N 48O68 Молекулярна маса: 4813 г/моль Номер CAS: 2023788-19-2 PubChem CID: 163285897 Синоніми: Zepbound; Мунджаро |
▎ Tirzepatid Research
Яке дослідження Тірзепатіда?
Тирзепатид – синтетичний поліпептидний препарат. Його дослідження та розробки випливають із глибокого розуміння обмежень існуючих агоністів рецепторів GLP-1 у лікуванні діабету 2 типу та ожиріння на той час. Хоча агоністи рецепторів GLP-1 продемонстрували чудову ефективність у контролі рівня глюкози в крові та зниженні ваги, вчені виявили, що їхня активація рецептора GIP відносно слабка, що певною мірою обмежує ефективність препаратів. Таким чином, команда дослідників і розробників взяла на себе зобов’язання розробити новий препарат, який може активувати як GIPR, так і GLP-1R одночасно для досягнення більш повного та ефективного контролю рівня глюкози в крові та контролю ваги [1].
У процесі дослідження та розробки Tirzepatid вчені провели велику кількість фундаментальних досліджень і клінічних випробувань. На етапі доклінічних досліджень для ретельної оцінки фармакодинамічних властивостей тирзепатиду використовували експерименти на тваринах. Результати підтвердили його потенціал для контролю рівня глюкози в крові та втрати ваги, заклавши основу для наступних клінічних випробувань. Згодом Тирзепатид увійшов у стадію клінічних випробувань, включаючи фази I, II та III. Фаза I в основному оцінювала безпеку, переносимість і фармакокінетичні властивості препарату, і результати показали хорошу безпеку і переносимість. Фаза II додатково вивчала ефективність і безпеку різних доз у пацієнтів з діабетом 2 типу, попередньо визначаючи ефективний діапазон доз. Ключові клінічні дослідження III фази, такі як серія досліджень SURPASS, включали велику кількість пацієнтів з діабетом 2 типу. Результати показали, що тирзепатид значно перевершує існуючі агоністи рецепторів GLP-1, такі як семаглутид, щодо зниження рівня глюкози в крові та ваги, що є переконливим доказом для маркетингового застосування [1]..
Тірзепатид є поліпептидом, що складається з 39 амінокислот, і його структуру було модифіковано для покращення його стабільності та фармакодинаміки. Його унікальний структурний дизайн дозволяє об’єднати ефекти двох інкретинів, GIP і GLP-1, в одній молекулі, активуючи гормональні рецептори, задіяні в контролі рівня глюкози в крові за допомогою подвійного механізму. Зокрема, з одного боку, він діє на підшлункову залозу, сприяючи секреції інсуліну та пригнічуючи вивільнення глюкагону для зниження рівня глюкози в крові; з іншого боку, він діє на центральну нервову систему, затримуючи спорожнення шлунка, підвищуючи ситість, знижуючи апетит і споживання їжі, а також досягаючи контролю ваги. Цей подвійний механізм дає Tirzepatid унікальні переваги в лікуванні діабету 2 типу та ожиріння, надаючи пацієнтам більш комплексний варіант лікування [1].
Який механізм дії Тирзепатиду?
Тирзепатид знижує рівень глюкози в крові за допомогою таких механізмів:
Активація рецепторів GLP-1: тирзепатид зв’язується з рецепторами GLP-1 на бета-клітинах підшлункової залози, імітуючи дію природного GLP-1. GLP-1 - це гормон, який виробляється кишечником і має вирішальне значення для підтримки гомеостазу глюкози. Він може сприяти синтезу інсуліну, секреції та сприйняттю глюкози, а також зменшувати секрецію глюкагону, сприяючи насиченню та пригніченню апетиту. У пацієнтів з діабетом 2 типу недостатня секреція інсуліну або знижена чутливість клітин до інсуліну призводить до підвищення рівня глюкози в крові. Тирзепатид збільшує секрецію інсуліну шляхом активації рецепторів GLP-1, покращуючи контроль рівня глюкози в крові. У той же час, активація рецепторів GLP-1 також може пригнічувати вивільнення глюкагону, ще більше зменшуючи джерела глюкози в крові та сприяючи контролю рівня глюкози в крові [2].
Активація GIP-рецепторів: Тирзепатид діє на GIP-рецептори, і його активація може посилити чутливість до інсуліну та його секрецію. Рецептори GIP в основному присутні в таких тканинах, як бета-клітини підшлункової залози. Після активації через трансдукцію внутрішньоклітинного сигнального шляху секреція інсуліну збільшується, і реакція клітини на інсулін посилюється, знижуючи рівень глюкози в крові більш ефективно [2] . Цей подвійний ефект агоніста рецепторів робить Тирзепатид більш ефективним, ніж одиничні агоністи рецепторів GLP-1, у стимулюванні секреції інсуліну та інгібуванні вивільнення глюкагону [2].
Затримка спорожнення шлунка та підвищення насичення: Тирзепатид може затримувати спорожнення шлунка, подовжуючи час перебування їжі в шлунку, уповільнюючи швидкість всмоктування поживних речовин і запобігаючи різкому підвищенню рівня глюкози в крові після прийому їжі. Його вплив на спорожнення шлунка можна порівняти з ефектом агоністів рецепторів GLP-1. У той же час він діє на центральну нервову систему, підвищуючи насичення, знижуючи апетит і споживання їжі, що особливо підходить для проблеми ожиріння, яка часто супроводжується пацієнтами з діабетом 2 типу, допомагаючи покращити резистентність до інсуліну та загальний метаболічний стан [2].
Покращення чутливості до інсуліну та метаболізму ліпідів: тирзепатид може підвищувати рівень адипонектину, адипоцитокіну, пов’язаного з чутливістю до інсуліну, допомагаючи покращити чутливість до інсуліну, дозволяючи клітинам більш ефективно поглинати та використовувати глюкозу та знижуючи рівень глюкози в крові (Anonymous, 2023). Крім того, він також може покращити ліпідний профіль, маючи потенційний захисний ефект для здоров’я серцево-судинної системи. Було доведено, що він здатний покращувати артеріальний тиск, знижувати рівень холестерину ЛПНЩ і тригліцеридів [3].
Джерело: PubMed [5]
Які пов’язані дослідження?
Ефективність контролю ваги у пацієнтів з ожирінням і діабетом 2 типу
Численні клінічні дослідження підтвердили, що Тирзепатид має значний ефект зниження ваги. У дослідженні 'SURMOUNT-2' це подвійне сліпе, рандомізоване, плацебо-контрольоване дослідження фази 3 проводилося в семи країнах. Дорослі (віком ≥ 18 років) з ІМТ 27 кг/м⊃2; або вище та HbA₁c 7–10% були зареєстровані та рандомізовані для отримання один раз на тиждень підшкірної ін’єкції тирзепатиду (10 мг або 15 мг) або плацебо протягом 72 тижнів. Результати показали, що на 72-му тижні відсоток втрати ваги в групах тирзепатиду 10 мг і 15 мг становив -12,8% і -14,7% відповідно, порівняно з -3,2% у групі плацебо. Розрахункова різниця в лікуванні тирзепатидом 10 мг і 15 мг порівняно з плацебо становила -9,6 відсоткових пунктів і -11,6 відсоткових пунктів відповідно, що було статистично значущим (р <0,0001). Крім того, більше пацієнтів, які отримували лікування тирзепатидом, досягли порогу втрати ваги на 5% або більше (79–83% проти 32%) (Garvey WT, 2023). У цьому дослідженні середня вихідна вага становила 100,7 кг, ІМТ становив 36,1 кг/м⊃2, а HbA₁c становив 8,02%. Після 72 тижнів лікування Тирзепатид не тільки значно знизив масу тіла, але й позитивно вплинув на контроль рівня глюкози в крові [4].
Поліпшення діабетичної нейропатії
Дослідження показали, що GLP1-RAs можуть знизити ризик деменції у пацієнтів з діабетом 2 типу шляхом покращення пам’яті, навчання та подолання когнітивних порушень. Як подвійний GIP-RA/GLP-1RA, у клітинній лінії нейробластоми (SHSY5Y), дослідження виявили, що тирзепатид впливає на маркери росту нейронів (CREB і BDNF), апоптозу (співвідношення BAX/Bcl2), диференціації (pAkt, MAP2, GAP43 і AGBL4) і резистентності до інсуліну (GLUT1, GLUT4, GLUT3 і SORBS1). Результати підкреслюють роль тирзепатиду в активації шляху pAkt/CREB/BDNF і низхідних сигнальних каскадів, а також його нейропротекторну ефективність, вказуючи на те, що він може протидіяти ефектам, пов’язаним з гіперглікемією та інсулінорезистентністю на нейрональному рівні. Таким чином, Тирзепатид може покращити нейродегенерацію, спричинену гіперглікемією, і подолати резистентність нейронів до інсуліну, надаючи нове уявлення про покращення нейропатії, пов’язаної з діабетом [5].
Дослідження в лікуванні діабету 2 типу
Як новий тип гіпоглікемічного препарату, Тирзепатид став першим подвійним агоністом GIP/GLP-1R, схваленим для лікування діабету в Сполучених Штатах. Низка широкомасштабних клінічних випробувань підтвердила його значне зниження рівня глюкози в крові та зниження ваги, а також потенціал захисту серцево-судинної системи. Концепція синтетичних пептидів відкрила для Тірзепатида багато невідомих можливостей. Триваючі випробування (NCT04166773) і докази свідчать про те, що це багатообіцяючий препарат у сферах неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП), нирок і нейропротекції [6] (Ma Z, 2023).
Довгостроковий вплив тирзепатиду на здоров'я серцево-судинної системи
Тирзепатид може знизити ризик серцево-судинних захворювань, сприяючи зниженню ваги. Дослідження вивчало вплив тирзепатиду на ожиріння та серцево-судинні захворювання у дорослих американців [7] . Дослідження показало, що серед дорослих американців, які мали право на лікування тирзепатидом, після лікування 15 мг тирзепатиду приблизно 70,6% і 56,7% дорослих втратили ≥ 15% і ≥ 20% маси тіла відповідно, що означає зменшення кількості людей із ожирінням на 58,8%. Серед тих, хто не має серцево-судинних захворювань, передбачуваний 10-річний ризик серцево-судинних захворювань знизився з 10,1% «до лікування» до 7,7% «після лікування», з абсолютним зниженням ризику на 2,4% і відносним зниженням ризику на 23,6%, запобігаючи 2 мільйонам випадків серцево-судинних захворювань.
Підсумовуючи, тирзепатид є новим типом подвійного агоніста рецепторів GIP і GLP-1, який має велике значення в лікуванні діабету 2 типу та ожиріння. Він може більш ефективно сприяти секреції інсуліну, пригнічувати секрецію глюкагону, точно регулювати рівень глюкози в крові, зменшувати ризик ускладнень, покращувати функцію бета-клітин підшлункової залози, затримувати прогресування діабету та має кардіопротекторну дію. У лікуванні ожиріння він може ефективно зменшити споживання їжі, знизити апетит, підвищити насичення, допомогти пацієнтам із ожирінням схуднути та зменшити ризик ускладнень, пов’язаних із ожирінням. Це також може покращити резистентність до інсуліну та ліпідний обмін. Крім того, він демонструє потенціал у лікуванні захворювань, пов’язаних з порушенням метаболізму, таких як неалкогольний стеатогепатит, синдром апное уві сні та серцева недостатність, і може одночасно покращувати численні метаболічні показники, забезпечуючи більш комплексний план лікування. Його метод ін’єкції один раз на тиждень зручний у використанні та може покращити прихильність пацієнтів до лікування. Ефективно контролюючи рівень глюкози в крові та вагу, а також зменшуючи ризик ускладнень, це може значно покращити фізичний стан пацієнтів, підвищити їх повсякденну активність та якість життя, підвищити їхню впевненість у контролі захворювання, зменшити їх психологічний тягар та покращити їхню соціальну адаптацію.
Про автора
Всі вищезазначені матеріали досліджено, відредаговано та зібрано компанією Cocer Peptides.
Науковий журнал Автор
Доктор Вільям Т. Гарві є видатним ученим і дослідником, який співпрацює з кількома престижними установами, включаючи Університет Алабами в Бірмінгемі, Університет Астона та Медичний центр у справах ветеранів Бірмінгема. Його освіта та професійний досвід охоплюють широкий спектр дисциплін у медичній та науковій сферах. Доктор Гарві зробив значний внесок у галузі ендокринології та метаболізму, харчування та дієтології, біохімії та молекулярної біології, а також загальної та внутрішньої медицини, з особливим акцентом на серцево-судинну систему та кардіологію. Його робота отримала широке визнання та пошану, зокрема, він був названий високоцитованим дослідником у міжгалузевій категорії як у 2023, так і в 2024 роках, що відображає значний вплив і вплив його досліджень на ширшу наукову спільноту.
Дослідницькі інтереси та досвід доктора Гарві поширюються на різні аспекти метаболічних захворювань та їх лікування. Він брав активну участь у вивченні цукрового діабету, ожиріння та пов’язаних з ними ускладнень, прагнучи розкрити нові терапевтичні стратегії та покращити результати лікування пацієнтів. Його робота охоплює фундаментальні наукові дослідження, клінічні випробування та трансляційні дослідження, подолаючи розрив між лабораторними результатами та реальними медичними застосуваннями. Завдяки своїм обширним дослідженням доктор Гарві зробив внесок у глибше розуміння механізмів, що лежать в основі метаболічних розладів, і допоміг сформувати клінічні рекомендації та протоколи лікування в галузі ендокринології та метаболізму. Доктор Вільям Т. Гарві вказано в посиланні для цитування [4 ].
