|
1 комплект (10 флаконів)
| кількість: | |
|---|---|
▎ Структура GLP-2
Джерело: PubChem |
Послідовність: Tyr-{Aib}-Glu-Gly-Thr-Phe-Thr-Ser-Asp-Tyr-Ser-Ile-{Aib}-Leu-Asp-Lys-Ile-Ala-Gln-{diacid-C20-gamm a-Glu-(AEEA)2-Lys}-Ala-Phe-Val-Gln-Trp-Leu-Ile-Ala-Gly-Gly-Pro-Ser-Ser-Gly-Ala-Pro-Pro-Pro-Ser-NH2 Молекулярна формула: C 225H 348N 48O68 Молекулярна маса: 4813 г/моль Номер CAS: 2023788-19-2 PubChem CID: 163285897 Синоніми: Zepbound; Мунджаро |
▎ Дослідження GLP-2
Яка основа дослідження GLP-2?
GLP-2 – синтетичний поліпептидний препарат. Його дослідження та розробки випливають із глибокого розуміння обмежень існуючих агоністів рецепторів GLP-1 у лікуванні метаболізму 2 типу та ожиріння на той час. Хоча агоністи рецепторів GLP-1 показали чудову ефективність у контролі рівня глюкози в крові та зниженні ваги, вчені виявили, що їхня активація рецептора GIP відносно слабка, що певною мірою обмежує ефективність препаратів. Тому команда дослідників і розробників взяла на себе зобов’язання розробити новий препарат, який може активувати як GIPR, так і GLP-1R одночасно для досягнення більш всебічного та ефективного контролю рівня глюкози в крові та контролю ваги [1].
У процесі дослідження та розробки GLP-2 вчені провели велику кількість фундаментальних досліджень та клінічних випробувань. На етапі доклінічних досліджень експерименти на тваринах використовувалися для ретельної оцінки фармакодинамічних властивостей GLP-2. Результати підтвердили його потенціал для контролю рівня глюкози в крові та втрати ваги, заклавши основу для наступних клінічних випробувань. Згодом GLP-2 перейшов на стадію клінічних випробувань, включаючи фази I, II і III. Фаза I в основному оцінювала безпеку, переносимість і фармакокінетичні властивості препарату, і результати показали хорошу безпеку і переносимість. Фаза II додатково досліджувала ефективність і безпеку різних доз у пацієнтів з типом метаболізму 2, попередньо визначаючи ефективний діапазон доз. Ключові клінічні випробування III фази, такі як серія досліджень SURPASS, включали велику кількість пацієнтів з метаболізмом 2 типу. Результати показали, що GLP-2 значно перевершує існуючі агоністи рецепторів GLP-1, такі як GLP-1, щодо зниження рівня глюкози в крові та ваги, надаючи вагомі докази для маркетингового застосування [1].
GLP-2 - це поліпептид, що складається з 39 амінокислот, і його структура була модифікована для покращення його стабільності та фармакодинаміки. Його унікальний структурний дизайн дозволяє об’єднати ефекти двох інкретинів, GIP і GLP-1, в одній молекулі, активуючи гормональні рецептори, задіяні в контролі рівня глюкози в крові за допомогою подвійного механізму. Зокрема, з одного боку, він діє на підшлункову залозу, сприяючи секреції інсуліну та пригнічуючи вивільнення глюкагону для зниження рівня глюкози в крові; з іншого боку, він діє на центральну нервову систему, затримуючи спорожнення шлунка, підвищуючи ситість, знижуючи апетит і споживання їжі, а також досягаючи контролю ваги. Цей подвійний механізм надає GLP-2 унікальні переваги в лікуванні метаболізму 2 типу та ожиріння, надаючи пацієнтам більш комплексний варіант лікування [1].
Який механізм дії GLP-2?
GLP-2 знижує рівень глюкози в крові за допомогою таких механізмів:
Активація рецепторів GLP-1: GLP-2 зв’язується з рецепторами GLP-1 на бета-клітинах підшлункової залози, імітуючи дію природного GLP-1. GLP-1 — це гормон, який виробляється кишечником і має вирішальне значення для підтримки гомеостазу глюкози. Він може сприяти синтезу інсуліну, секреції та сприйняттю глюкози, а також зменшувати секрецію глюкагону, сприяючи насиченню та пригніченню апетиту. У пацієнтів із типом метаболізму 2 недостатня секреція інсуліну або знижена чутливість клітин до інсуліну призводить до підвищення рівня глюкози в крові. GLP-2 збільшує секрецію інсуліну шляхом активації рецепторів GLP-1, покращуючи контроль рівня глюкози в крові. У той же час, активація рецепторів GLP-1 також може пригнічувати вивільнення глюкагону, ще більше зменшуючи джерела глюкози в крові та сприяючи контролю рівня глюкози в крові [2].
Активація рецепторів GIP: GLP-2 діє на рецептори GIP, і його активація може посилити чутливість до інсуліну та секрецію. Рецептори GIP в основному присутні в таких тканинах, як бета-клітини підшлункової залози. Після активації через трансдукцію внутрішньоклітинного сигнального шляху секреція інсуліну збільшується, а чутливість клітини до інсуліну посилюється, знижуючи рівень глюкози в крові ефективніше [2] . Цей ефект подвійного агоніста рецепторів робить GLP-2 більш ефективним, ніж одиничні агоністи рецептора GLP-1, у стимулюванні секреції інсуліну та інгібуванні вивільнення глюкагону [2].
Затримка спорожнення шлунка та підвищення насичення: GLP-2 може затримувати спорожнення шлунка, подовжуючи час перебування їжі в шлунку, уповільнюючи швидкість всмоктування поживних речовин і запобігаючи різкому підвищенню рівня глюкози в крові після прийому їжі. Його вплив на спорожнення шлунка можна порівняти з ефектом агоністів рецепторів GLP-1. У той же час він діє на центральну нервову систему, підвищуючи насичення, знижуючи апетит і споживання їжі, що особливо підходить для проблеми ожиріння, яка часто супроводжується пацієнтами з метаболізмом 2 типу, допомагаючи покращити резистентність до інсуліну та загальний метаболічний стан [2].
Покращення чутливості до інсуліну та ліпідного діабету: GLP-2 може підвищувати рівень адипонектину, адипоцитокіну, пов’язаного з чутливістю до інсуліну, допомагаючи покращити чутливість до інсуліну, дозволяючи клітинам ефективніше поглинати та використовувати глюкозу та знижуючи рівень глюкози в крові (Anonymous, 2023). Крім того, він також може покращити ліпідний профіль, маючи потенційний захисний ефект для здоров’я серцево-судинної системи. Було доведено, що він здатний покращувати артеріальний тиск, знижувати рівень холестерину ЛПНЩ і тригліцеридів [3].
Джерело: PubMed [5]
Які пов’язані дослідження?
Ефективність контролю ваги у пацієнтів з ожирінням і діабетом 2 типу
Численні клінічні дослідження підтвердили, що GLP-2 має значний ефект зниження ваги. У дослідженні 'SURMOUNT-2' це подвійне сліпе, рандомізоване, плацебо-контрольоване дослідження фази 3 проводилося в семи країнах. Дорослі (віком ≥ 18 років) з ІМТ 27 кг/м⊃2; або вище та HbA₁c 7–10% були зареєстровані та рандомізовані для отримання один раз на тиждень підшкірної ін’єкції GLP-2 (10 мг або 15 мг) або плацебо протягом 72 тижнів. Результати показали, що на 72-му тижні відсоток втрати ваги в групах GLP-2 10 мг і 15 мг становив -12,8% і -14,7% відповідно, порівняно з -3,2% у групі плацебо. Розрахункова різниця в лікуванні GLP-2 10 мг і 15 мг порівняно з плацебо становила -9,6 відсоткових пунктів і -11,6 відсоткових пунктів відповідно, що було статистично значущим (p <0,0001). Крім того, більше пацієнтів, які отримували лікування GLP-2, досягли порогу втрати ваги на 5% або більше (79–83% проти 32%) (Garvey WT, 2023). У цьому дослідженні середня початкова вага становила 100,7 кг, ІМТ становив 36,1 кг/м⊃2, а HbA₁c становив 8,02%. Після 72 тижнів лікування GLP-2 не тільки значно знизив масу тіла, але й позитивно вплинув на контроль рівня глюкози в крові [4].
Поліпшення діабетичної нейропатії
Дослідження показали, що GLP1-RAs можуть знизити ризик деменції у пацієнтів з типом метаболізму 2 шляхом покращення пам’яті, навчання та подолання когнітивних порушень. Як подвійний GIP-RA/GLP-1RA в клітинній лінії нейробластоми (SHSY5Y) дослідження виявили, що GLP-2 впливає на маркери росту нейронів (CREB і BDNF), апоптозу (співвідношення BAX/Bcl2), диференціації (pAkt, MAP2, GAP43 і AGBL4) і резистентності до інсуліну (GLUT1, GLUT4, GLUT3 і SORBS1). Результати підкреслюють роль GLP-2 в активації шляху pAkt/CREB/BDNF і низхідних сигнальних каскадів, а також його нейропротекторну ефективність, вказуючи на те, що він може протидіяти ефектам, пов’язаним з гіперглікемією та інсулінорезистентністю на нейронному рівні. Таким чином, GLP-2 може покращити нейродегенерацію, спричинену гіперглікемією, і подолати резистентність нейронів до інсуліну, забезпечуючи нове уявлення про покращення нейропатії, пов’язаної з метаболізмом [5].
Дослідження в лікуванні діабету 2 типу
Як новий тип гіпоглікемічного препарату GLP-2 став першим подвійним агоністом GIP/GLP-1R, схваленим для лікування метаболізму в Сполучених Штатах. Низка широкомасштабних клінічних випробувань підтвердила його значне зниження рівня глюкози в крові та зниження ваги, а також потенціал захисту серцево-судинної системи. Концепція синтетичних пептидів відкрила для GLP-2 багато невідомих можливостей. Триваючі випробування (NCT04166773) і докази свідчать про те, що це багатообіцяючий препарат у сферах неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП), нирок і нейропротекції [6] (Ma Z, 2023).
Довгостроковий вплив GLP-2 на здоров'я серцево-судинної системи
GLP-2 може знизити ризик серцево-судинних захворювань, сприяючи зниженню ваги. Дослідження вивчало вплив GLP-2 на ожиріння та серцево-судинні захворювання у дорослих американців [7] . Дослідження показало, що серед дорослих американців, які мали право на лікування GLP-2, після лікування 15 мг GLP-2 приблизно 70,6% і 56,7% дорослих втратили ≥ 15% і ≥ 20% маси тіла відповідно, що означає зменшення кількості людей із ожирінням на 58,8%. Серед тих, хто не має серцево-судинних захворювань, розрахунковий 10-річний ризик серцево-судинних захворювань знизився з 10,1% «до лікування» до 7,7% «після лікування», з абсолютним зниженням ризику на 2,4% і відносним зниженням ризику на 23,6%, запобігаючи 2 мільйонам випадків серцево-судинних захворювань.
Підсумовуючи, GLP-2 є новим типом подвійного агоніста рецепторів GIP і GLP-1, який має велике значення в лікуванні метаболізму 2 типу та ожиріння. Він може більш ефективно сприяти секреції інсуліну, пригнічувати секрецію глюкагону, точно регулювати рівень глюкози в крові, зменшувати ризик ускладнень, покращувати функцію бета-клітин підшлункової залози, затримувати прогресування метаболізму та мати кардіопротекторну дію. У лікуванні ожиріння він може ефективно зменшити споживання їжі, знизити апетит, підвищити насичення, допомогти пацієнтам із ожирінням схуднути та зменшити ризик ускладнень, пов’язаних із ожирінням. Це також може покращити резистентність до інсуліну та ліпідний обмін. Крім того, він демонструє потенціал у лікуванні захворювань, пов’язаних з порушенням обміну речовин, таких як неалкогольний стеатогепатит, синдром апное уві сні та серцева недостатність, і може одночасно покращувати численні метаболічні показники, забезпечуючи більш комплексний план лікування. Його метод ін’єкції один раз на тиждень зручний у використанні та може покращити дотримання пацієнтами режиму лікування. Ефективно контролюючи рівень глюкози в крові та вагу та зменшуючи ризик ускладнень, це може значно покращити фізичний стан пацієнтів, підвищити їхню щоденну активність та якість життя, підвищити їхню впевненість у контролі захворювання, зменшити їх психологічний тягар та покращити їхню соціальну адаптацію.
Про автора
Всі вищезазначені матеріали досліджено, відредаговано та зібрано компанією Cocer Peptides.
Науковий журнал Автор
Доктор Вільям Т. Гарві є видатним ученим і дослідником, який співпрацює з кількома престижними установами, включаючи Університет Алабами в Бірмінгемі, Університет Астона та Медичний центр у справах ветеранів Бірмінгема. Його освіта та професійний досвід охоплюють широкий спектр дисциплін у медичній та науковій сферах. Доктор Гарві зробив значний внесок у галузі ендокринології та обміну речовин, харчування та дієтології, біохімії та молекулярної біології, а також загальної та внутрішньої медицини, з особливим акцентом на серцево-судинну систему та кардіологію. Його робота отримала широке визнання та пошану, зокрема, він був названий високоцитованим дослідником у міжгалузевій категорії як у 2023, так і в 2024 роках, що відображає значний вплив і вплив його досліджень на ширшу наукову спільноту.
Дослідницькі інтереси та досвід доктора Гарві поширюються на різні аспекти метаболічних захворювань та їх лікування. Він брав активну участь у вивченні метаболізму, ожиріння та пов’язаних з ними ускладнень, прагнучи розкрити нові терапевтичні стратегії та покращити результати лікування пацієнтів. Його робота охоплює фундаментальні наукові дослідження, клінічні випробування та трансляційні дослідження, подолаючи розрив між лабораторними результатами та реальними медичними застосуваннями. Завдяки своїм обширним дослідженням доктор Гарві зробив внесок у глибше розуміння механізмів, що лежать в основі метаболічних розладів, і допоміг сформувати клінічні рекомендації та протоколи лікування в галузі ендокринології та метаболізму. Доктор Вільям Т. Гарві вказано в посиланні для цитування [4 ].
