|
1 комплект (10 флаконів)
| кількість: | |
|---|---|
▎ Структура Тезаморелі
Джерело: PubChem |
Послідовність: YADAIFTNSYRKVLGQLSARKLLQDIMSRQQGESNQERGARARL Молекулярна формула: C 221H 366N 72O 67S Молекулярна маса: 5136 г/моль Номер CAS: 218949-48-5 PubChem CID: 16137828 Синоніми: Egrifta |
▎ Дослідження Tesamoreli
Який досвід дослідження Тезаморелі?
Рекомбінантний людський гормон росту (rhGH) має клінічну ефективність у лікуванні дефіциту гормону росту (GH), але він також супроводжується різними побічними ефектами. Ця ситуація спонукала до розробки аналогів людського гормону росту, що вивільняє фактор (СКФ), оскільки вони можуть мати кращу переносимість. Tesamoreli – це синтетичний GFR, який був розроблений як потенційний засіб для лікування різноманітних захворювань, які можуть бути пов’язані з відносною недостатністю гормону росту, включаючи ліподистрофію, пов’язану з ВІЛ.
Які механізми дії Tesamoreli?
Механізм дії на ВІЛ-асоційовану неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП):
Регуляція експресії генів:
У ВІЛ-асоційованому НАЖХП за допомогою аналізу збагачення набору генів було виявлено, що Тезаморелі посилює експресію набору характерних генів, пов’язаних з окисним фосфорилюванням у печінці, одночасно знижуючи експресію наборів генів, пов’язаних із запаленням, відновленням тканин і поділом клітин [1] . Зокрема, Tesamoreli знижує регуляцію наборів генів печінки, пов’язаних із запаленням, відновленням тканин і поділом клітин, що вказує на те, що він здійснює свій ефект, регулюючи експресію цих генів.
Пригнічення ключових медіаторів:
Тезаморелі може пригнічувати ключові медіатори ангіогенезу, фіброзу та запалення. Наприклад, він може значно знизити рівні фактора росту судинного ендотелію A (VEGFA), трансформуючого фактора росту β1 (TGFB1) і макрофагального колонієстимулюючого фактора 1 (CSF1). В учасників, які отримували лікування Tesamoreli, зниження VEGFA та CSF1 у плазмі було пов’язане зі зниженням оцінки активності неалкогольної жирової хвороби печінки, а зниження TGFB1 та CSF1 було пов’язано зі зниженням оцінки фіброзу на генному рівні [1] . Як регулятор рекрутингу та активації моноцитів, CSF1 може стати інноваційною терапевтичною мішенню для ВІЛ-асоційованої НАЖХП.
Механізм дії на пошкодження периферичних нервів:
Вважається, що при лікуванні пошкоджень периферичних нервів Tesamoreli посилює регенерацію аксонів, зменшує атрофію м’язів і покращує функціональні результати. Сучасні дослідження показують, що Тесаморелі може проявляти свій ефект, сприяючи процесу регенерації та відновлення нервів. Конкретний механізм дії ще не повністю вивчений, але він може включати регуляцію факторів росту нервів, сприяння росту аксонів і мієлінізацію [2].
Який специфічний механізм Tesamoreli для зменшення вісцерального жиру та жиру в печінці у ВІЛ-інфікованих осіб?
Регуляторний вплив на гормон росту:
Стимулювання секреції гормону росту:
Tesamoreli - це синтетичний GHRH, який може стимулювати секрецію гормону росту. У ВІЛ-інфікованих осіб секреція гормону росту може бути порушена, і Tesamoreli може сприяти вивільненню передньою долею гіпофіза гормону росту, імітуючи дію GHRH [3-5].
Регулює жировий обмін:
Гормон росту відіграє важливу роль у жировому обміні. Це може сприяти ліполізу, посилювати окислення жирних кислот і зменшувати накопичення жиру. Стимулюючи секрецію гормону росту, Tesamoreli може опосередковано регулювати жировий обмін і зменшувати накопичення вісцерального жиру та жиру в печінці [3-5].
Вплив на експресію генів печінки:
Зміна генних шляхів:
Дослідження показали, що Tesamoreli може збільшити експресію набору характерних генів, пов’язаних з окисним фосфорилюванням у печінці, одночасно зменшуючи експресію наборів генів, пов’язаних із запаленням, відновленням тканин і поділом клітин [1].
Гени, що впливають на прогноз гепатоцелюлярної карциноми:
Тезаморелі також може регулювати набори генів, пов’язані з прогнозом гепатоцелюлярної карциноми, посилюючи набори генів, пов’язані з хорошим прогнозом, і знижуючи набори генів, пов’язані з поганим прогнозом відповідно [1] . Ці зміни в експресії генів можуть бути пов’язані з впливом Тезаморелі на зменшення жиру в печінці.
Зв'язок з балами генів, пов'язаних з фіброзом:
В учасників, які отримували тезаморелі, ці зміни експресії печінки були пов’язані з покращенням балів генів, пов’язаних з фіброзом. Це вказує на те, що Tesamoreli може зменшувати жир у печінці, регулюючи експресію генів печінки та покращуючи фіброзний стан печінки [1].
Вплив на білки плазми:
Інгібування ключових медіаторів:
Тезаморелі може значно знизити рівні білків плазми, таких як фактор росту судинного ендотелію А (VEGFA), трансформуючий фактор росту β1 (TGFB1) і макрофагальний колонієстимулюючий фактор 1 (CSF1) [1] . Ці білки пов’язані з ангіогенезом, фіброзом і запаленням, і інгібування їх Tesamoreli може допомогти зменшити жир і запалення печінки.
Джерело: PubMed [1]
Які застосування Tesamoreli?
Вплив на ВІЛ-інфікованих:
Зменшення вісцерального жиру та жиру в печінці:
Деякі дослідження показали, що у ВІЛ-інфікованих осіб, які отримують лікування інгібіторами інтегрази (INSTI), збільшення вісцеральної жирової тканини (VAT) викликає занепокоєння, оскільки VAT пов’язане з подальшими супутніми захворюваннями, такими як неалкогольна жирова хвороба печінки (NAFLD). Показано, що Tesamoreli знижує ПДВ у ВІЛ-інфікованих осіб з ліпогіпертрофією більш ніж на 15% протягом 6 місяців [6] . У плацебо-контрольованому дослідженні за участю 61 учасника з НАЖХП, асоційованим з ВІЛ, ретроспективний аналіз осіб, які отримували лікування INSTIs, виявив, що через 12 місяців ПДВ у групі плацебо збільшився на 10,8%, тоді як ПДВ у групі лікування Тезаморелі загалом знизився на 8,3%. Крім того, фракція жиру в печінці (HFF) у групі лікування Tesamoreli знизилася на 31% відносно вихідного рівня, що було значно вище, ніж у групі лікування плацебо [6].
Поліпшення якості жиру:
У ВІЛ-інфікованих осіб у пацієнтів із центральним ожирінням, які застосовували Тезаморелі, щільність вісцерального жиру (VAT) і підшкірного жиру (SAT) збільшилася, і це збільшення не було залежним від змін жирової маси, що вказує на те, що Tesamoreli також може покращити якість VAT і SAT у цій групі пацієнтів [7].
Вплив на імунну функцію:
Довготривале застосування Тезаморелі може знизити маркери активності Т-клітин і моноцитів/макрофагів у кровообігу ВІЛ-інфікованих осіб і порушити регуляцію імунних шляхів у печінці. Зокрема, порівняно з плацебо, Tesamoreli зменшив циркулюючі концентрації 13 білків, включаючи чотири хемокіни, два цитокіни, чотири молекули, пов’язані з Т-клітинами, а також аргіназу-1, галектин-9 і фактор росту гепатоцитів. Аналіз мережі показав тісну взаємодію між генними шляхами, відповідальними за зменшення цих білків, і цільова транскриптоміка підтвердила сигнал пригнічення імунних шляхів у печінці [8].
Ефект при неалкогольній жировій хворобі печінки:
Зменшення жиру в печінці та запобігання прогресуванню фіброзу:
Було показано, що при ВІЛ-асоційованій неалкогольній жировій хворобі печінки Tesamoreli зменшує жир у печінці та запобігає прогресуванню фіброзу. Дослідники провели цілеспрямовану оцінку 9 білків плазми, що відповідають провідним генам у диференціально регульованих наборах генів, і виявили, що Тезаморелі призвело до значного зниження фактора росту судинного ендотелію А (VEGFA), трансформуючого фактора росту β1 (TGFB1) і макрофагального колонієстимулюючого фактора 1 (CSF1). В учасників, які отримували тезаморелі, зниження VEGFA та CSF1 у плазмі було пов’язане зі зниженням оцінки активності неалкогольної жирової хвороби печінки, а зниження TGFB1 та CSF1 було пов’язано зі зниженням оцінки фіброзу на рівні генів. Як регулятор рекрутингу та активації моноцитів, CSF1 може стати інноваційною терапевтичною мішенню для неалкогольної жирової хвороби печінки у ВІЛ [1].
Вплив на сигнатуру транскриптома печінки:
Використовуючи аналіз збагачення набору генів, було виявлено, що Tesamoreli посилює експресію в печінці набору сигнатурних генів, пов’язаних з окисним фосфорилюванням, і знижує експресію в печінці наборів генів, пов’язаних із запаленням, відновленням тканин і поділом клітин. Крім того, Tesamoreli також посилював і знижував регуляцію вибраних наборів генів, пов’язаних із хорошим і поганим прогнозом гепатоцелюлярної карциноми відповідно. В учасників, які отримували тезаморелі, ці зміни в експресії печінки були пов’язані з покращенням балів генів, пов’язаних з фіброзом [9].
На закінчення, як синтетичний аналог рилізинг-гормону гормону росту, Tesamoreli продемонстрував терапевтичний потенціал у багатьох аспектах. Велика кількість досліджень підтвердила, що він може ефективно регулювати секрецію гормону росту та покращувати метаболічну функцію людини. При лікуванні захворювань, пов’язаних з ВІЛ-інфекцією, він значно впливає на зменшення накопичення жиру в області живота. Стимулюючи секрецію гормону росту та оптимізуючи жировий обмін, він зменшує кількість вісцерального жиру, не впливаючи на м’язову масу тіла, і відіграє позитивну роль у коригуванні складу тіла пацієнтів. У лікуванні неалкогольної жирової хвороби печінки деякі дослідження також показали, що вона може зменшити вміст жиру в печінці. Тесаморелі має велике значення. Для ВІЛ-інфікованих пацієнтів він є ефективним засобом для поліпшення порушення жирового обміну, спричиненого хворобою та лікуванням, покращує якість життя пацієнтів, допомагає зняти психологічний тиск, викликаний зміною зовнішнього вигляду, посилює відчуття соціальної інтеграції. Введення одиниці
Про автора
Всі вищезазначені матеріали досліджено, відредаговано та зібрано компанією Cocer Peptides.
Науковий журнал Автор
Стенлі Т. Л. є науковим співробітником Гарвардського університету, займається дослідженнями та викладає в таких установах, як Гарвардська медична школа та Массачусетська лікарня. Сфери його досліджень включають ендокринологію та метаболізм, інфекційні захворювання, імунологію, мікробіологію, харчування та дієтологію. Він провів глибокі дослідження в цих областях, забезпечивши теоретичні основи для діагностики, лікування та профілактики супутніх захворювань. У той же час він тісно співпрацює з такими організаціями, як Гарвардська медична школа та Массачусетська загальна дитяча лікарня, поєднуючи теорію з клінічною практикою та роблячи внесок у медичну справу. Stanley TL зазначений у посиланні на цитування [5].
